Видатної поетеси, драматургині та символу незламності українського духу Її слово й сьогодні звучить сильно й пророчо, надихає боротися, вірити, любити й не здаватися. У цей день ми згадуємо не лише геніальну авторку, а й мужню жінку, яка попри випробування долі залишила по собі світло, що не згасає вже понад століття! Пам'ятаємо. Читаємо. Надихаємося!
До Міжнародного дня рідної мови в 2М 9/2 групі відбувся блискавичний мовний турнір з метою популяризації української мови та вдосконалення мовних і мовленнєвих компетентностей. Учасники змагалися в знанні норм сучасної української мови, розв’язували мовні задачі, добирали фразеологізми та демонстрували вміння швидко й правильно висловлювати думки.
Незважаючи на відсутність світла , коли доводилося через ноутбук швидко від одніє команди до іншої , команди впевнено долали випробування конкурсів «Мовний бій», «Фразеологічний марафон», «Редактор», «Хто швидше?» та довели, що українська мова — це не лише навчальна дисципліна, а й потужний інструмент професійного зростання майбутніх медиків.
Особливо приємно було спостерігати за командним духом, взаємопідтримкою та щирими емоціями . Капітани гідно очолили свої команди і впевнено вели до інтелектуальної перемоги. Команда Марії ХАЛЕЦЬКОІ( склад : Валерія Канюка, Данило Кумпан, Анна Журба, Вікторія Подгорнова, Єлизавета Флорескул) була спритніша і перемогла із рахунком 38:29 команду Анни КАМІНСЬКОІ ( склад: Владислав Барабаш, Дарʼя Бондарець, Олена Антонова, Юлія Пляшечник, Анастасія Колєснік).
Очікувані результати : грамотність, культура мовлення й любов до рідного слова — важливі складники формування сучасного фахівця.
Дякуємо всім учасникам за активність і творчість!
Разом популяризуємо українське рідне слово!
24 лютого — день, який назавжди змінив кожного з нас.
День, коли світанок прийшов разом із вибухами.
День, коли страх змінився на лють, а лють — на силу.
Чотири роки повномасштабної війни.
Чотири роки боротьби.
Чотири роки, як ми щодня доводимо: нас неможливо зламати.
Ми вистояли там, де мали впасти.
Ми об’єдналися там, де могли розсваритися.
Ми навчилися жити, працювати, любити — попри сирени й темряву.
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за свободу.
Ми дякуємо кожному, хто тримає фронт — на передовій і в тилу.
Ми підтримуємо одне одного — бо в єдності наша сила.
Ці чотири роки показали світові, хто ми є.
Сміливі. Вільні. Незламні.
І скільки б не тривала ця дорога —
ми знаємо: світло завжди перемагає темряву.
Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо. Ми були , є і будемо.
Мова — це більше, ніж слова.
Це наші корені й крила.
Це голос предків і пульс сучасності.
Це ніжність колискової й сила нескореного духу.
Українська мова мелодійна, глибока, незламна. Вона народжена у пісні, загартована в боротьбі, осяяна любов’ю. У кожному її слові — історія народу, його біль і радість, віра й надія.
Сьогодні ми вкотре усвідомлюємо:
говорити українською — це честь,
плекати її — це обов’язок,
любити її — це поклик серця.
Нехай рідна мова звучить у наших домівках, у навчальних аудиторіях, у молитвах і мріях.
Нехай вона об’єднує, надихає та зміцнює нас щодня.
Моя мова — моя сила. Моя мова — моя свобода.
