Культура професійного мовлення

Мінісловник викладача/викладачок

ФаховИй коледж

Студенти у гуртОжитку

Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір!

Записуємо дату заняття

Протягом заняття

Руку підносимо

Участь беремо

Говоримо українською

Я вважаю (на мою думку)

Доводимо думку, наводимо аргументи

Здобути освіту, вибороти перемогу, вибороти незалежність

Набути досвіду, дістати (знайти) виправдання

Приводить до позитивних результатів, призводить до негативних наслідків

Трапляються перешкоди, негаразди на шляху

Правильна відповідь (належне рішення, правильне твердження)

З іншого (з одного) боку

Книгу розгортаємо та згортаємо

Робимо позначки на берегах

Навести приклад, подати приклад, запропонувати приклад

Поширювати інформацію

Погляди, думки збігаються

Схилятися на бік кого (чого)

На тлі подій

Чинна програма

Показове заняття

Перебіг заняття

Підбиваючи підсумок, узагальнюючи, роблячи висновок

Нормативні наголоси

Пам’ятка правопису

⏰КОТРА ГОДИНА? Знаєте, як правильно відповісти? Повторюємо !
⏰Отже, коли говоримо про час, то вживаємо слово «КОТРА», а не «яка».
⏰По-друге, на запитання котра? відповідаємо восьмА, а не вісім (скільки?). І коли додаються хвилини, то все одно говоримо «восьмА сорок п'ять», а не «вісім сорок п'ять». Так само й після дванадцятої: шістнадцятА тридцять. Тобто години позначаються порядковими числівниками, а хвилини і секунди -кількісними, й відповідають на ❓ «скільки?». Перевчитися не так складно: дев'ятА сорок(!), а не «дев‘ять сорок»...
⏰Що робити з отим ПО? Вживати❗️Конструкції з ПО так само нормативні, як і конструкції з НА. Це не просто діалектна форма, як комусь може здаватися. Отже, коли на ????чотирнадцята година десять хвилин, то кажемо або «десять по другій», або «десять на третю». Ще раз. Називаючи точний час, до 30 хвилин, вживаємо прийменники НА або ПО.
Коли на ???? 12:15, можна сказати:
⏳дванадцята година п'ятнадцять хвилин;
⏳п’ятнадцять хвилин на першу;
⏳п’ятнадцять хвилин по дванадцятій;
⏳чверть на першу;
⏳чверть по дванадцятій.
⏰Називаючи точний час після 30 хвилин, вживаємо прийменники ЗА або ДО. Коли на ????15:50, кажемо:
⏳третя (п'ятнадцята) година
⏳п'ятдесят хвилин;
⏳за десять хвилин четверта (шістнадцята);
⏳десять хвилин до четвертої (шістнадцятої).
⏰Для позначення половини використовуємо прийм. НА: пів на десяту, о пів на сьому. Н-д: "О пів на восьму хлопці спустилися сходами на другий поверх" (Андрій Головко). ⏳Також, але рідше, використовують прийменник ДО: пів до четвертої. Щодо безприйменникової конструкції (пів четвертої), то більшість ресурсів подає її як ненормативну, проте, наприклад, І. Фаріон у своїй книзі «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» подає її як нормативну.
⏰Коли говоримо про точний час, використовуємо конструкції з прийм. О (ОБ): о першій, об одинадцятій.
❗️Сказати в першій (у першій) годині буде порушенням норми❗️
⏰Якщо говоримо про приблизний час, то вживаємо прийм. НА:прийду на п'яту годину (рос.в пятом часу). Або використовуємо прийм. БЛИЗЬКО чи КОЛО: близько третьої, коло четвертої. ❗️Прийм. БІЛЯ на позначення часу НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ

10 лайфхаків для удосконалення вашої вишуканої української.

1. Зверніть увагу на вимову шиплячих звуків. Шиплячі — це [ш], [ч], [ж], [дж] (легко запам’ятати їх у фразі «ще їжджу»). Переконайтеся, що ви вимовляєте їх достатньо твердо, адже саме така вимова характерна для красивої української. Твердо означає з більшими зусиллями. Послухайте, як ці звуки вимовляють ваші улюблені диктори телебачення і радіо. Скористайтеся скоромовками для тренування твердості шиплячих та для виразної вимови звуків загалом.

2.В українській мові є одне чудове слово, яке мов цукерки «Рафаелло» — замість тисячі слів. Це слово «прОшу» з наголосом на перший склад. Його можна використовувати у відповідь на «дякую», і звучатиме це скромніше і стриманіше, ніж банальне «будь ласка» (і ще я сподіваюся, що ви ніколи-ніколи не відповідаєте на «дякую» знецінювальною фразою «нема за що»). Також ним можна виразити ствердження: «Дозвольте зайти?» — «Прошу!». Або підсилення заклику до дії: «Прошу, проходьте всередину!». Доволі ввічливо перепитати, якщо недочули або хочете уточнити, можна словом «прошу?» з питальною інтонацією (замість неоковирного «що-що?»). І виразити обурення, гнів, неприємне здивування питальним «прошу?» з відповідною інтонацією. Тому прошу, прикрашайте вашу українську цим словом, але не плутайте його з дієсловом «прошУ» (наголос на останній склад), що виражає лише прохання («прошУ зайти»).

3.Називайте людей українською красиво, використовуючи слова «пан» і «пані». Погодьтеся, фрази «до нас заходила якась пані» і «на це питання відповість пан Андрій» мають вишуканий український колорит (для порівняння візьміть «до нас заходила якась жінка» і «на це питання відповість товариш Андрій»). Форми «пан» і «пані» можна вживати перед іменем, прізвищем, званням, посадою (пані Олена, пан Коваленко, пані лекторка, пан директор), але вони не поєднуються з іменем і по батькові (пані Тетяна Дмитрівна — це некоректно). Особливо варто віддавати перевагу цим словам у звертаннях, про що наш наступний пункт.

4.Красиві звертання по-українськи — це ті, що оформлені у кличному відмінку. Друже, колего, мамо, сестро, сину, пане професоре, Ольго Дмитрівно, Тарасе Богдановичу — маю надію, ви відчули український колорит та вишуканість цих форм, а тому наступне, що ви зробите — це почнете гуглити правила творення кличного відмінка. А головне — послідовно його вживати при звертанні, бо це додасть до вашого мовлення нормативності та питомого колориту.

5.Після звертання до людини ми часто висловлюємо наказ, прохання, побажання чи заклик до дії. Українською це найкраще робити за допомогою наказового способу дієслова. Замість «пішли додому» — «ходімо додому», замість «давайте зробимо це разом» — «зробімо це разом». Можете утворити наказовий спосіб від дієслів «думати», «розглянути», «ввімкнути», «прати» і «напоїти»? Якщо, на жаль, ні, то ви знаєте, що робити. Я про пошук інформації, яка допоможе вам розібратися з правилами.

6. Цей пункт мав би бути про синонімічне багатство. Не стану розповідати про те, що вживання синонімів — ознака красивого мовлення, натомість закличу вас підібрати й використовувати синоніми до одного з найпоширеніших слів. Ідеться про слово «дуже». У чи не кожному учнівському творі можна знайти його від 2−3 до безмежної кількості разів, дорослі теж часом зловживають частотою його використання (дуже цікава книжка, мені дуже подобається малювати, це було дуже складно, ми дуже поспішали тощо). Пропоную синоніми на вибір: вельми, напрочуд, доволі, досить, надзвичайно, неймовірно, вкрай. Це найпоширеніші й найбільш нейтральні. Словник подає значно більше варіантів. Раджу вибрати кілька й використовувати замість банального «дуже». Хай це буде першим кроком до урізноманітнення вашої лексики.

7.Пошукайте питомі відповідники до англіцизмів та іншомовних слів. Я не закликатиму вас позбутися з вашого мовлення геть усіх англіцизмів чи слів іншомовного походження, а просто раджу запровадити до вжитку ще й український відповідник. Бо завжди добре мати вибір. Можна сказати фотографія, а можна — світлина, абсолютний — або цілковитий, дедлайн — або ж реченець (до речі, останнє слово вживали ще Іван Франко та Михайло Коцюбинський). Крім того, пошук відповідників — це часто творчий і захопливий процес.

8.Додати у мовлення фразеологізмів — це додати емоцій та барв. Порівняйте: «я повернулась додому пізно» і «я повернулась у свинячий голос»; «за ним треба їхати далеко» і «за ним треба їхати куди Макар телят не ганяв»; «запам'ятай» — «зарубай собі на носі». Погодьтесь, начебто той самий зміст, а яке різне звучання! Також не забувайте, що не варто дослівно перекладати сталі вирази з інших мов, а потрібно шукати відповідники. Замість «прийшло в голову» краще сказати «спало на думку», замість «збити з толку» — «збити з пантелику». А які ваші улюблені фразеологізми?

9.Якщо вам колись казали, що діалектизми — це погано, непристижно і взагалі ознака сільської мови, то викиньте це з голови. Діалектизми — яскраві колоритні маркери живого народного мовлення. Зрозуміло, що вони не є доречними в усіх мовних стилях та ситуаціях, але у вашому неформальному мовленні вони точно є прикрасою. Ви можете досліджувати діалект вашого рідного населеного пункту або цікавитися діалектизмами з інших регіонів України й збагатити ними ваш активний лексикон.

10.Виражайте емоції українською. Я знаю, що коли йдеться про емоції, то тут важко проконтролювати своє мовлення, тож доведеться попрацювати, щоб замість «вау», «йо-ма-йо» і «капець» із наших уст злітало «овва», «ще б пак», «отакої», «трясця», «халепа», «хай йому грець». До того ж, барвисто й насичено висловлюють емоції вирази «Йосип босий», «мати Василева», «дідька лисого» та чимало інших, які зовсім нескладно знайти. Слідкуйте тільки, щоб обрані фрази були доречними в кожній ситуації.

На завершення нагадаю, що всі описані способи прикрасити вашу українську працюють тоді, коли над ними працюєте й ви.